Полковник Олександр Махачек – Герой України з приміткою “посмертно”. Він 2014 року заміновував Чонгар, а 2022-го – підступи до Києва. Військовий був тричі був поранений, мав групу інвалідності. Але одразу пішов захищати Україну та пообіцяв повернутися після перемоги.
Історію того, хто віддав своє життя українській армії і поліг за Україну – в сюжеті кореспондентки ТСН Інни Лебеденко.
Полковник ніколи не сидів у своєму кабінеті, а був на фронті
Полковник Олександр Махачек був народжений, щоб стати військовим. Він ніколи не сидів у своєму кабінеті, а був разом із хлопцями на передовій. Його дружина Олена каже, що дуже сумує за своїм чоловіком. Кадровий військовий – Олександр рідко бував удома. А відколи почалася війна, не міг всидіти навіть у частині.
“Телефонує, кажу: ти в лікарні. Ні. Кажу: ти в лікарні, сто відсотків”, – згадує Олена.
На Донеччині в серпні 2014 року військовий отримав перше поранення. Там Олександр Махачек координував дії підрозділів. Але не лише давав бойові завдання, а й разом із підлеглими їх виконував.
Полковник Махачек був людяним, кажуть його підлеглі
Так було й того разу – пригадує Михайло Новосад. Вони разом вирушили на огляд переправи, але дорогою потрапили в танкову засідку. Один зі снарядів влучив в авто. Водій загинув. А їх доправили до різних шпиталів.
“У нас не було дуже близьке знайомство. Були чисто робочі відносини. Але проте минають три дні – Олександр Ярославич дзвонить мені і питає: як твоє здоров’я, як ти почуваєшся? Відчулася така людяність, турбота”, – каже офіцер інженерних військ Михайло Новосад.
Був у ЗСУ навіть після отримання групи інвалідності
Людське та професійне ніколи не переважало одне над іншим. Підлеглі кажуть – бути поруч зі своїми він не припиняв навіть після того, як травмував хребет і отримав групу інвалідності.
“Він не встигав повністю адаптуватися. Мені телефонують із центру АТО, у нас тут у Житомирі є – нам потрібен Махачек Олександр Ярославович. Кажу: я дружина. А він де? Кажу, в АТО”, – згадує Олена Махачек.
Він міг звільнитися. Але від початку повномасштабного вторгнення росіян із першого дня очолив групу, яка зайнялася замінуванням критичних об'єктів і знищенням мостів і дамб на Київщині. Ігор Козик тоді працював паралельно з полковником Махачеком.
“Я впевнений, що це допомогло їх стримати. Я впевнений, що це допомогло нашим військам відпрацювати вчасно по ворогу. Що це допомогло завдати їм певних втрат для нашої перемоги і їхнього відбиття тоді”, – каже офіцер інженерних військ Ігор Козик.
А щойно Київщину від росіян звільнили, Олександр Махачек із 48-ю бригадою зайнявся замінуванням на Донбасі. Зокрема, щоб прикрити підходи Сил оборони України до дороги Бахмут-Лисичанськ. Це була важлива артерія – для евакуації мирних і для постачання військовим. Коли все зробили – об'єкти там залишалося лише утримувати.
В день загибелі дружина почувалася дуже тривожно
Олені казав не чекати вдома раніше Перемоги. Жінка пригадує, як тоді кілька днів їй було дуже тривожно. А він телефонував щодня і заспокоював її. Того ранку він лише встиг попередити про сильний обстріл. А потім зв'язку з ним уже не було. Згодом жінка дізналася про загибель чоловіка.
Полковник Махачек загинув під Бахмутом 30 травня 2022 року. Під час обстрілу переконався, що всі його хлопці в укритті, і тільки потім сам забіг до бліндажа, але не встиг. У Олександра було два годинники. Обидва були подарунками дружини, і один з них залишався вдома. Тепер його носить Олена і не знімає.
Годинник, ніж і головний убір – те, що з ним було того дня. Тепер поряд із ними тут, у їхній спальні, лежать і всі його нагороди. Два ордени Богдана Хмельницького та Героя України з приміткою “посмертно”. За майже 30 років служби Олександр Махачек пройшов шлях від молодшого лейтенанта до полковника.
Жила родина полковника скромно. Навіть на будинок, в якому подружжя Махачеків так і не встигло пожити разом, вони складали гроші багато років. Мріяли про спокійну пенсію. І як будуть радіти життю. У полковника Олександра Махачека залишилося двоє доньок та онука і саме вони, каже Олена, це ті, заради кого вона тримається.
Нагадаємо, на Донеччині загинув 31-річний доброволець.
Читайте також: