Беньямін Нетаньягу має резиденцію на зеленій вулиці Єрусалиму, поруч із суші-рестораном, винним баром і бомбосховищем. Але оскільки війна проти ХАМАСу триває вже третій місяць, прем'єр-міністр Ізраїлю рідко буває вдома: натомість він ділить свій час між Кнесет і Хакірією, або “Кампусом”, районом Тель-Авіва, де знаходиться штаб-квартира військових.
ТСН.ua пропонує вам адаптацію матеріалу The Telegraph, авторка якого намагається розібратися, в яку гру грає Нетаньягу.
Глобальний тиск
Бібі — дитяче прізвисько, якого він досі не позбувся — виграв шість виборів. Він обіймав посаду прем’єр-міністр загалом 16 років, і має намір залишатися на ній ще довше.
За весь час перебування на посаді лідера Ізраїлю 74-річний Нетаньягу ніколи не мав більшої влади. Саме він, колишній солдат спецназу, вирішуватиме, наскільки сильно Ізраїль просуне наступну фазу своєї війни в Газу. Саме він оголосить про завершення операції. І, якщо він протримається на цій посаді достатньо довго, він вирішуватиме, як виглядатиме війна “післязавтра”.
“Він контролює ситуацію, — каже Річард Патер, директор Британсько-ізраїльського центру комунікацій та досліджень.— Він знає, що найгірше, що можна зробити в політиці — це прибрати руки з керма”.
Наразі Ізраїль стверджує, що знищив загалом 5 000 бойовиків ХАМАСу з 30-тисячного збройного крила угруповання. Але вищі керівники операції 7 жовтня залишаються живими.
Тим часом, глобальний тиск зростає через кількість загиблих палестинців, яка, за даними міністерства охорони здоров'я в Газі, яким керує ХАМАС, зараз становить 18 000 осіб.
Те, наскільки Нетаньягу прислухається до закликів Британії та Америки зберегти життя цивільного населення, частково залежить від температури національної політики.
Ще до початку війни Нетаньягу вже був на задвірках, ставши прем'єр-міністром завдяки угоді з ізраїльськими правими, що призвело до створення фрагментарної коаліції.
Він був — і досі залишається — втягнутим у багаторічний судовий процес у справі про корупцію. Сотні тисяч людей на початку цього року вийшли на вулиці, протестуючи проти судової реформи, яка, на думку багатьох, надала уряду занадто багато влади над верховним судом країни.
“Це сталося на його очах”
Коли 7 жовтня терористи ХАМАСу прорвалися через кордон, вбивши 1200 людей і захопивши 240 заручників, багато хто звинуватив у цьому провал у сфері безпеки, який стався під час правління Нетаньягу.
“Ми розчаровані тим, що він дозволив цьому статися, і тим, що це сталося під його керівництвом, — сказала Далія Шайндлін, політтехнологиня і експертка з питань громадської думки Фонду “Століття”, аналітичного центру в Тель-Авіві. — Він несе відповідальність за те, що був лідером, коли це сталося”.
Лідери воєнного часу часто отримують вигоду від того, що громадськість об'єднується навколо прапора. До Нетаньягу все ще ставляться скептично, але багато громадян, схоже, готові відкласти свої почуття в бік, поки не закінчаться найважчі бойові дії.
“Він повинен продовжувати, щоб змусити ХАМАС зникнути, — сказав 73-річний Аврам Леві, продавець фруктів на центральному ринку в Єрусалимі. — Якщо з'явиться хоч один хлопець з ХАМАСу без ніг і без правої руки, але лівою рукою зробить знак перемоги — ми програли”.
Нетаньягу “має характер сильного лідера”, сказав Леві, чий 42-річний син на війні. “Він не ламається”, — додав чоловік.
Перш за все, багато ізраїльтян вважають, що необхідно запобігти ще одному нападу, подібному до того, що стався 7 жовтня.
Вісімдесят сім відсотків ізраїльтян-євреїв заявили, що підтримують відновлення бойових дій після нещодавнього припинення вогню, згідно з опитуванням 600 осіб, оприлюдненим минулого тижня Ізраїльським інститутом демократії.
На противагу цьому, лише близько 20 відсотків респондентів з числа арабських ізраїльтян підтримали продовження бойових дій.
“Ми не можемо припинити операцію, — заявив цього тижня міністр оборони Ізраїлю Йоав Галант. — Ми не можемо зупинитися — заради безпеки Ізраїлю, регіону і світу”.
“Наші солдати розширюють наземну операцію проти ХАМАСу на всій території Сектора Гази”, — сказав Нетаньягу в четвер, 7 грудня, коли сім'ї по всьому Ізраїлю зібралися, щоб запалити свої перші свічки на свято Хануки.
18 листопада сім'ї заручників прибули до воріт офісу Нетаньягу в Єрусалимі після маршу з Тель-Авіва, щоб вимагати від нього вжити більше заходів для повернення їхніх близьких додому.
Його стосунки з цими громадянами, найбільш вразливими в країні, були непростими. Їхні вимоги надати пріоритет долі членів їхніх родин, а не зрівнянню з землею Гази, не так легко ігнорувати, як зовнішні заклики до стриманості.
“Раніше я хотіла, щоб він пішов, тепер я хочу цього ще більше”
Багато з тих, кого викрали і вбили того жовтневого дня, походили з лівих кібуців, які вже були глибоко опозиційно налаштовані до правління Нетаньягу.
“Раніше я хотіла, щоб він пішов, тепер я хочу цього ще більше”, — сказала 55-річна Айєлет Хакім, мешканка кібуцу Беері, де 7 жовтня було вбито понад 100 осіб.
Того дня вона провела 17 годин зі своїм чоловіком і двома дітьми, 4 і 11 років, ховаючись у безпечній кімнаті, коли нападники оточили їхній будинок. Вона надіслала, як вона думала, останнє в житті текстове повідомлення своєму 29-річному синові, нагадуючи йому, щоб він був обережним.
У той час як сім'я вижила, її сестра, 57-річна Раз Бен-Амі, потрапила в полон до ХАМАСу.
Вона була звільнена під час нещодавнього обміну заручниками після 54 днів ув'язнення. Але її чоловік, Охад Бен-Амі, залишається серед 137 заручників, які досі перебувають у полоні.
Після звільнення Раза вона одразу ж почала запеклу кампанію за свободу свого чоловіка.
Але вона була настільки розлючена бездіяльністю уряду, що покинула групову зустріч між сім'ями заручників і Нетаньягу минулої середи, 6 грудня, розповіла Хакім.
Нетаньягу слід “віддати ключі комусь іншому, і нехай хтось інший займається цим”, сказала Хакім з готелю в Ейн-Бокеку, курортному містечку на Мертвому морі, де жителі Беері живуть з моменту нападу.
Після звільнення заручників багато жертв звірств ХАМАСу в кібуцах погоджуються з всеосяжним прагненням Нетаньягу переписати всю природу Сектору Гази.
Хакім визнає, що іншого шляху вперед, окрім війни, може не бути.
“Я думаю, що палестинці і я, [ми] зараз однакові; ми обидва не в безпеці, — каже вона. — Наше життя буде кращим, якщо не буде ХАМАСу — ось чого я хочу. ХАМАС — це терористичне угрупування, яке має бути ліквідоване. Я хочу, щоб ХАМАС зник з цього світу, і тоді палестинці зможуть безпечно жити в Газі так само, як я хочу жити в безпеці в Беері”.
45-річна Міріам Гад-Мессіка, також мешканка Беері, сказала, що відчує себе в безпеці, коли ізраїльські військові “закінчать те, що почали — щоб ми бачили море, берег”, маючи на увазі берегову лінію вздовж Гази — вид з її будинку, заблокованого Сектором. “Можливо, Гази більше не буде”.
Читайте провідні новини дня:
- Ворожий обстріл Києва вночі 13 грудня 2023 року: що відомо станом на зараз
- Мобілізація по-новому в Україні: справи ухилянтів переглядають і саджають за ґрати
- РФ вдарила дронами і балістикою: скільки цілей збила ППО і куди цілився ворог
У палестинців є багато країн, які можуть їх прийняти, — сказала вона. Ізраїль настільки малий, що якщо вони не хочуть жити з нами, якщо вони не хочуть жити в мирі з нами — то нехай ідуть! Вони не повинні бути тут”.
Можливо, ті, хто найбільше хотів би бачити Нетаньягу у відставці, — це два мільйони палестинців, що живуть в Газі, більшість з яких борються за виживання в умовах жорстоких зіткнень між ізраїльськими солдатами і бойовиками ХАМАСу.
Для них палестинська земля є незаконно окупованою вже 75 років — відтоді, як Ізраїль проголосив незалежність, що спричинило арабо-ізраїльську війну 1948 року, яка, за деякими оцінками, призвела до вимушеного переселення мільйона людей з їхніх домівок.
Сьогодні в Газі багато палестинців не мають куди йти. За даними Організації Об'єднаних Націй, війна призвела до переміщення близько 80 відсотків населення.
Оглушливі бомби зараз падають на великі міста Гази, багато з них спрямовані на південь, після того, як перша фаза операції зрівняла з землею більшу частину півночі.
Уламки, бруд і пил — це все, що залишилося від того, що колись було пекарнями і будинками. Підлоги покинутих лікарень вкриті засохлою кров'ю, про що мешканці розповіли виданню The Telegraph.
Їжі, палива і води не вистачає, хвороби процвітають, попереджають гуманітарні організації. Десятки людей поховані в братських могилах.
“Я намагаюся не дивитися в очі своїм дітям”
“Я намагаюся не дивитися в очі своїм дітям, — каже 52-річний Самі Абу Салем, батько чотирьох дітей з центральної частини Гази, який був змушений ночувати на вулиці, не маючи притулку. — Вони дивляться на мене сильними очима. Я відчуваю, що вони кажуть мені: “Будь ласка, зроби щось для нас, нам холодно, ми голодні”.
Як і Абу Салем, Умма Усама Ханейя, мати трьох дітей, кілька разів переїжджала з початку війни і зараз живе в південному місті Хан-Юніс, де Ізраїль веде важкі бої проти ХАМАСу, що проходять від дверей до дверей.
“Тут небезпечно пересуватися, — сказала 34-річна Ханея в інтерв'ю The Telegraph. — Моя трирічна дочка тремтить, коли відбуваються авіаудари”.
Ізраїльські військові видали наказ про евакуацію, згідно з яким Ханея та інші люди повинні переїхати на південь, до міста Рафах, що знаходиться на кордоні між Газою та Єгиптом. Але не маючи там родичів чи друзів, вона вагається.
Ідеальним варіантом було б повернутися додому, на північ Гази, але це неможливо, оскільки війна триває.
“Під час перемир'я я намагалася дізнатися, чи стоїть мій будинок на півночі, — каже вона. — Але я просто не змогла отримати жодної інформації”.
Її сім'я також не може дозволити собі 1000 ізраїльських шекелів, необхідних для купівлі намету, хоча він не захистить від бомб і не врятує від зимових температур, які вночі опускаються до 10 градусів морозу.
“Я в пастці”, — каже Ханея.
У боротьбі за виживання мало хто в Газі має час розмірковувати про політику. Лють проти руйнівної війни Нетаньягу зростає разом з кількістю загиблих.
В ізраїльському суспільстві, незалежно від політичних поглядів, панує спільна думка про те, що спочатку треба закінчити війну. Потім можна повернутися до політики — час притягнути до відповідальності Нетаньягу і весь уряд.
Якщо Нетаньягу думає про те, що робити на наступний день після війни, ізраїльські виборці також зважують, що робити з ним.
Боаз Цідкіяху, власник популярної однойменної крамниці в Єрусалимі, втратив віру в Нетаньягу після 7 жовтня. “Я більше не підтримую його через колосальний безлад війни”, — сказав 62-річний чоловік. Він вважає, що багатьом урядовцям доведеться піти у відставку.
Але “чому б не дочекатися слушного моменту? Чому ми повинні робити це зараз, щоб показати, що ми ненавидимо один одного, замість того, щоб об'єднатися?”.
Читайте також: