Попри прогрес у напрямку гендерної рівності, стереотипи досі формують повсякденне життя в країнах Східного партнерства (Вірменії, Азербайджані, Білорусі, Грузії, Молдові та Україні). Базове дослідження гендерних норм і стереотипів у регіоні, проведене програмою “ЄС за гендерну рівність”, показало, що упереджене ставлення до ролі жінки у суспільстві продовжує перешкоджати прогресу.
Напередодні Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, cайт ТСН.ua попросив експертів з Вірменії, Азербайджану, Грузії та України пояснити походження найпоширеніших стереотипів та спростувати їх, щоб зрозуміти, як кожен з нас може вплинути на ситуацію в повсякденному житті.
Стереотип №1: “Жінки повинні зосередитися на сім'ї, а не на кар'єрі”
Дослідження показує, що стереотип “хорошої матері” досі змушує жінок надавати перевагу домашнім обов’язкам над кар’єрою, особливо в ранньому віці їхніх дітей.
“Це суспільне очікування обмежує активність жінок на ринку праці, водночас обтяжуючи їх неоплачуваним доглядом за дитиною і домашньою роботою”, – каже Гільєм Фортуні, один з авторів Оцінки гендерних норм і стереотипів 2024 року в країнах Східного партнерства ЄС , що проводилася в межах згаданої вище ініціативи ЄС. “Дискримінаційна практика на робочому місці посилюється традиційною корпоративною культурою, цінностями лідерства та загальним неприйняттям жінок на керівних посадах”, – додав він.
Ситуація погіршується відсутністю батьківської відпустки, гнучкої відпустки з догляду за дитиною та умов спільного використання цих видів пільг. Стереотип про чоловіка як головного “годувальника” також сприяє уявленню про те, що жінка має сидіти вдома.
Подолання розриву в неоплачуваній домашній роботі та роботі з догляду між чоловіками та жінками вимагає комплексного підходу. За словами Сабіни Манафової з UNFPA (Фонд ООН у галузі народонаселення) в Азербайджані, збирання даних щодо цього питання має вирішальне значення. Такі дослідження можуть підкреслити значний внесок, який жінки роблять завдяки неоплачуваній роботі, допомагаючи політикам усвідомити масштаби проблеми та підвищуючи обізнаність громадськості про важливість фінансової незалежності жінок.
“Таке розуміння ситуації спонукатиме чоловіків брати більш активну роль у догляді за дітьми та домашніх справах, сприяючи культурі, у якій турбота розглядається як спільний обов’язок, а не як виключно роль жінки. Паралельно запровадження гнучкого графіка роботи може допомогти як чоловікам, так і жінкам краще збалансувати свої професійні обов’язки з сімейними справами. Поряд із цими зусиллями важливо запускати освітні програми, орієнтовані як на державний, так і на приватний сектори”, – каже Манафова.
Результати подальшої оцінки досліджують прогрес, досягнутий у руйнуванні шкідливих гендерних норм у тих спільнотах, які брали участь у програмі ЄС, показуючи, що цілеспрямовані заходи починають діяти. Залучені чоловіки більш схильні підтримувати спільні обов’язки щодо забезпечення сім’ї: 57 відсотків порівняно з 39 відсотками, які не брали участі. Подібним чином молоді люди більш схильні вірити в спільне ухвалення рішень щодо повсякденних витрат, причому 84 відсотки підтримують цю точку зору, порівняно з 64 відсотками серед тих, хто не брав участі у програмі.
Стереотип №2: “Жінкам і дівчатам не місце в STEM”
В галузях, де домінують чоловіки, наприклад, у STEM (Science, Technology, Engineering and Mathematics, укр. — наука, технології, інженерія, математика) стереотипи та суспільні очікування часто обмежують доступ жінок та дівчат до кар’єрних можливостей. Відповідно до висновків дослідження, відсутність видимих прикладів для наслідування та суспільні упередження відлякують від розвитку подальшої кар’єри в галузі.
“Багато молодих жінок в Україні та в усьому регіоні відсторонені від сфер STEM просто тому, що суспільство не бачить їх у таких ролях”, — каже Анна Орєхова, співзасновниця та партнерка ГО InScience. Вона додала, що цей тиск може бути достатньо сильним, щоб змусити талановитих жінок залишити ці напрямки розвитку на ранньому етапі кар’єри.
Створення середовища, яке підтримує жінок у STEM, потребує структурних змін. Анна Орєхова вважає, що рішення полягає в побудові екосистеми, яка залучає навчальні заклади, бізнес, громадянське суспільство, таким чином просуваючи гендерну рівність у різних секторах.
“Також необхідні комунікаційні кампанії за участю успішних жінок-вчених, щоб зруйнувати суспільні норми, які змушують чоловіків зосереджуватися на своїй кар’єрі, коли жінки виконують домашні обов’язки та доглядають за дітьми”, – додала вона.
Стереотип №3: “Насильство можна виправдати”
Гендерне насильство залишається одним із найпоширеніших порушень прав людини, що глибоко вкорінене в нерівності, дискримінації та шкідливих культурних і соціальних нормах. За словами Ірини Джафарідзе з осередку “ООН-Жінки” у Грузії, у деяких випадках насильство вважають виправданим, якщо вважається, що жінки “порушили” соціальні норми.
Місцеві правозахисники та організації громадянського суспільства, які брали участь у подальшій оцінці гендерних норм і стереотипів, зазначили, що толерантність до насильства залишається високою. Вони підкреслили необхідність проведення інформаційно-просвітницьких кампаній, посилення інституційної підтримки та освітніх ініціатив, починаючи від раннього дитинства та залучаючи учнів, батьків і школи.
“Дослідження 2022 року в Грузії показало, що приблизно чверть населення досі вважає, що в певних випадках виправдано, коли чоловік фізично карає свою дружину”, — каже Ірина Джафарідзе.
Іншою важливою проблемою є те, що жертвам насильства часто важко розказати про свій досвід.
“До 40 відсотків жінок у Грузії, які зазнали насильства, ніколи не повідомляли про це, іноді навіть родині чи друзям. Вони бояться, що їм не повірять, або, що ще гірше, що їх засудить суспільство”, — пояснила експертка. Ця стигматизація в поєднанні з суспільним тиском часто змушує жінок відкликати свої скарги, навіть якщо вони їх подають.
Щоб подолати ці глибоко вкорінені переконання, Ірина Джафарідзе наголошує на необхідності “цілісного підходу”, розглядаючи проблему на багатьох рівнях. Політика та законодавство мають враховувати гендерні аспекти, а інституції, відповідальні за виконання цих законів, такі як система правосуддя, постачальники медичних послуг та соціальні служби, мають бути краще підготовлені для підтримки постраждалих.
Стереотип №4: “Статеве виховання – марна справа”
Статеве виховання відіграє вирішальну роль у формуванні здорового ставлення до стосунків, але воно залишається недооціненим у багатьох суспільствах. За словами Ірини Рубіс, голови громадської організації “Післязавтра” в Україні, брак обізнаності з питань гендеру та сексуальності суттєво впливає на поширення стереотипів.
“Коли ми запитуємо підлітків і дорослих про джерела гендерних упереджень, вони постійно вказують на відсутність освіти з цих тем як на одну з ключових причин. Комплексна сексуальна освіта руйнує шкідливі міфи та стереотипи, пов’язані з сексуальністю, тілом і гендерними ролями. Надаючи точну інформацію та заохочуючи відкритий діалог за допомогою всебічних форматів сексуальної освіти, ми не лише підтримуємо гендерну рівність і зменшуємо насильство та дискримінацію за ознакою статі, але й підвищуємо загальну толерантність і сприяємо формуванню справедливого суспільства”, – каже Рубіс.
Різноманітні дослідження, такі як аналітика Європейського парламенту щодо важливості комплексної статевої освіти , підтверджують, що вона є ключовою стратегією для досягнення рівності та запобігання гендерному насильству.
Стереотип №5: “Жінкам з інвалідністю не місце на ринку праці”
Жінки з інвалідністю продовжують стикатися зі значними перешкодами в доступі до професійних можливостей. Дискусії у фокус-групах підтвердили, що вони долають дискримінацію з боку рекрутерів, що ускладнює отримання добре оплачуваної роботи. Крім того, відсутність інклюзивної освіти та фізичні бар’єри в школах та університетах ще більше обмежують їхні можливості, залишаючи багатьох жінок без кваліфікації, необхідної для працевлаштування.
“Жінки з інвалідністю стикаються із подвійним викликом – як жінки і як особи з обмеженими можливостями. Суспільство сприймає їх як групу, що потребує догляду, створюючи майже непереборний бар’єр”, – каже Гаяне Григорян, співзасновниця Центру захисту прав жінок з інвалідністю “Агат”.
Григорян пояснює, що у Вірменії навчальним закладам часто бракує необхідних ресурсів для приймання студентів з обмеженими можливостями, а суспільні очікування ще більше відлякують їх від здобуття вищої освіти. “Справжні зміни відбудуться, коли ми кинемо виклик стереотипам і створимо середовище, яке розкриє потенціал кожного”, – додає вона.
Розширення можливостей через дії
Шлях до гендерної рівності в країнах Східного партнерства є складним, але прогрес можливий завдяки освіті, адвокації та боротьбі з глибоко вкоріненими стереотипами. Надаючи людям можливість переглянути застарілі норми та сприяючи дотриманню рівних прав на всіх рівнях — на роботі, під час навчання або вдома — ми можемо створити суспільство, у якому реалізується потенціал кожного.
Авторка: Ольга Консевич