Гвардієць розповів про бої на пекельних напрямках та роботу водієм на фронті
Водій із позивним Грек воює в 1 батальйоні «Ягуар». Після початку повномасштабного вторгнення, він залишив роботу далекобійника в Польщі та повернувся захищати Україну. Приєднався до 14-ї бригади «Червона Калина».
Він пройшов пекло поблизу Спірного, будучи в піхоті. Далі став водієм Хаммера та завозив і евакуював людей на Запорізькому напрямку. Продовжує виснажливу роботу на Покровському напрямку.
На сторінці бригади «Червона Калина розповіли про бойовий шлях Грека.
«Як почалась повномасштабна війна, ми з другом кинули роботу в Польщі, далекобійників, і приїхали на захист держави.
В квітні місяці, в березні, в нас було злагодження, після цього ми виїхали на донецький напрямок, на Спірне. Ми міняли інший наш підрозділ, і ми там їх ( ред. – росіян) спільно з деякими підрозділами, попередньо відігнали, потім стали на їх позиції і там ми тримали оборону.
29 квітня був перший бій. Противник пробував штурмувати наші флангові позиції, але піхота їх, без підтримки, з важкої техніки. Я був помічником, не штатним помічником кулиметника, і ми з кулеметом працювали по них. І їм не вийшло штурмувати наші позиції», – розповідає воїн.
Військовослужбовець згадав, як одного вечора їх позиції почали обстрілювати 82-м мінометом.
«Нашу позицію вона ніяк не могла обстріляти, попасти. Ми почали зі своїм кулеметником, покійним, копати там траншею, щоб на випадок відходу і переміщення кулемета, запасної позиції. І ввечері зміна в нас помінялася, нас було четверо на позиції, ми пішли відпочивати, а другі заступили і в 04.30 ранку почався дуже великий артобстріл. Я прокинувся від того, що чую наш кулемет працює. Я вибіг з нори лисячої, і почали з ним працювати.
Перед тим нас обстріляли птурами. Мені птур над головою пройшов. Другий снаряд попав на позицію і засипав всіх. І мене в тому числі. В нас кулемет заклинило і ми почали його розбирати шоб вибити патрон. І було попадання. І нашу позицію «склало». Я був на початку траншеї, я зміг вилізти і відбіг.
Я почув шо хтось кричить. Побіг до хлопців. Хлопців засипало в норі. Я почав їх відкопувати, на тому адреналіні питаю їх де кулеметник, вони кажуть: «там під стінкою». Я відкопую, а його нема. Копаю в другому місці, відкопав…Але він загинув. Ми відкопали його до колін, почали тягнути і в цей момент людина ззаді, яка помагала мені відкопувати почала кричати, штовхати, що заді танк.
Ми відійшли, трішки спустилися. У нас був один постріл РПГ, але танк був дуже близько. Дуло було наведене в нашу сторону. Піхто вийшла і почала йти на нас. Ми відстрілювалися, но танк стрельнув біля нас. Одного з нас зачепило. Ми почали відходити і шукати більш безпечне місце», – згадує воїн.
Військовий каже, що після Спірного вони переїхали на запорізький напрямок, де розпочалася інша історія.
«В кінці серпня я став водієм на Хаммері, який завозив групи, вивозив групи, міняв. Хлопців вивозив, трьохсотих. Це типу «капсула», яка броньована.
Це машина міцна. Тому важких поранених, я при можливості міг везти з собою в салоні, щоб було більше безпечно, і щоб менше він по кузову «їздив».
Хаммер широкий, здровий. Він не перекидається. Його великий приорітет, що він низький і широкий. І він такі перекоси великі проїжджав, що моментами думав, що він вже не виїде звідти. Ні разу він не підводив. Постійно заїжджав, виїжджав і багато він хлопців врятував», – розповідає воїн.