Інтерв’ю із військовослужбовицею Катериною Губрій
У сучасному світі роль жінок в армії набуває все більшого значення, руйнуючи стереотипи про те, що військова служба — це лише чоловіча справа. Жінки доводять, що здатні бути не лише підтримкою на фронті, а й активними учасницями бойових дій, лідерками та професіоналами у своїй сфері. Однією з таких жінок є Катерина Губрій, яка зробила вибір на користь служби в Збройних Силах України, залишивши цивільну кар’єру і присвятивши своє життя захисту батьківщини. В її історії — шлях від IT-спеціалістки до військовослужбовиці, а також боротьба з труднощами, стереотипами і власними сумнівами, розповідає I-VIN.INFO.
Катерина Губрій служить у групі комунікацій Вінницького обласного ТЦК та СП. Нещодавно вона пройшла базову загальну військову підготовку, а також сержантські курси. Пані Катерина розповіла про процес навчання, боротьбу зі стереотипами та бачення ролі жінок в українській армії у майбутньому.
— Коли та чому Ви вирішили пов’язати своє життя із військовою справою?
— До служби я працювала у Вінницькій IT-академії, де займалася організацією освітнього процесу. Моя робота полягала в тому, щоб допомагати студентам розвиватися, знаходити своє місце у сучасному світі технологій та реалізовувати свій потенціал.
Я вирішила пов’язати своє життя із військовою справою ще у 2022 році. Це рішення стало результатом усвідомлення того, що кожен із нас має зробити все можливе для захисту своєї землі, свого дому та майбутнього.
Коли почалось повномасштабне вторгнення, я зрозуміла, що хочу спрямувати свої зусилля на справу, яка має значення. Бажання бути корисною та робити щось важливе стало моїм ключовим мотиватором. Саме тому я вирішила приєднатися до лав Збройних Сил України.
— Як ви потрапили на службу у Вінницький обласний ТЦК та СП?
— Коли я йшла на службу в ЗСУ, мені запропонували два варіанти, або мобілізація, або контракт. Обрала перший варіант. Взагалі-то, я побачила оголошення про те, що на службу потрібен фотограф, але там не було вказано, що це вакансія саме у Вінницькому ТЦК та СП. Коли дізналася, розпитала, в чому буде полягати моя робота у їхній пресслужбі. Все, що мені відповіли, мене дуже зацікавило, тому я обрала саме цю посаду.
— Розкажіть про перший день на підготовці. Які емоції переважали?
— Перший день базової загальної військової підготовки (БЗВП) залишився у моїй пам’яті як день контрастів – суміш хвилювання, відповідальності й рішучості. Емоції були дуже різними. Я відчувала легке хвилювання через невідомість. Це був новий для мене світ, у якому все виглядало суворішим, більш організованим і вимагало максимальної зібраності.
Перший день почався з вивчення інструкцій і знайомства з розпорядком дня. Нас відразу занурили в чіткий ритм військового життя, де кожна хвилина має своє призначення. Я зрозуміла, що дисципліна – це основа армії. І не лише.
Звичайно, були і труднощі. Наприклад, фізичні вправи та перші тактичні заняття здавалися непростими, але я сприймала це як виклик. У моменти, коли здавалося, що сил бракує, я нагадувала собі, заради чого я тут.
Перший день став для мене початком нового етапу – етапу, який вимагав не лише фізичної підготовки, а й внутрішньої сили.
— Які навички Ви вважаєте найбільш корисними, отриманими під час БЗВП?
— Опанування зброї — це одна з ключових навичок кожного військовослужбовця. Завдяки БЗВП я вдосконалила свої вміння у стрільбі. Крім технічних аспектів, я навчилася ставитися до зброї з максимальною відповідальністю, розуміючи її силу та наслідки її застосування.
Навички з тактичної медицини є життєво необхідними. Я навчалась оцінювати стан поранених, надавати першу допомогу, зупиняти кровотечу, накладати турнікети та проводити евакуацію.
Під час БЗВП я навчилася орієнтуватися на місцевості, вибирати укриття, організовувати оборону та наступ. Тактика дозволяє ефективно планувати та виконувати завдання, навіть у складних умовах.
Дисципліна — це основа військової служби. БЗВП допомогло мені усвідомити важливість чіткого дотримання наказів, розуміння своїх обов’язків і відповідальності за кожну дію.
Ці навички стали для мене не лише професійними інструментами, але й важливою частиною мого особистісного розвитку. Вони дають впевненість у своїх силах, зміцнюють моральний дух і допомагають виконувати завдання на найвищому рівні.
— Чим сержантські курси відрізнялися від базової підготовки? Як вони доповнили Ваші знання та вміння?
— Вони стали для мене якісно новим етапом у військовій підготовці, який значно відрізнявся від базового навчання і суттєво доповнив мої знання та вміння.
Сержантські курси мають більш поглиблений і спеціалізований характер. Основний акцент робиться на лідерстві, управлінні особовим складом, прийнятті рішень у складних умовах та організації роботи підрозділу.
Одним із ключових аспектів сержантських курсів було навчання лідерству. Мене вчили не лише виконувати накази, а й брати на себе відповідальність за інших, мотивувати підлеглих і сприяти їхньому професійному зростанню. Це включало як розвиток особистісних якостей, так і практичні навички управління.
Окрім цього, на сержантських курсах я отримала розширення тактичних знань, розвиток комунікаційних навичок, навчилась вирішувати конфлікти та працювати із особовим складом.
Сержантські курси не лише доповнили мої базові знання, а й вивели їх на новий рівень. Вони дали мені змогу не просто виконувати завдання, а й брати активну участь у їхньому плануванні, керувати підрозділом і підтримувати командний дух.
— Чи є якась історія чи момент із навчання, який запам’ятався найбільше?
— Було багато таких моментів, але один із них я згадую найчастіше. Це проходження психологічної смуги перешкод. Це був не просто фізичний виклик, а справжнє випробування на витривалість, стійкість і здатність долати страхи.
Один із моментів, який я запам’ятала найбільше, стався на етапі, де потрібно було повзти під умовним «вогнем» через вузький тунель. У тунелі було темно, тісно, і кожен рух супроводжувався шумом, який посилював відчуття небезпеки. Це випробування змусило мене зіштовхнутися зі своїм страхом замкненого простору. На мить я відчула паніку, але згадала слова інструктора: «Дихай, зосередься на наступному кроці, і ти пройдеш».
Я зупинилася, зробила кілька глибоких вдихів і продовжила рух. Кожен метр давався нелегко, але коли я вибралася з тунелю, то відчула неймовірне полегшення й гордість за себе. Це було не просто подолання фізичної перешкоди, а перемога над власними страхами.
Після завершення психсмуги інструктори підкреслили, що цей етап навчання має на меті не лише перевірку фізичних можливостей, але й розвиток психологічної стійкості, яка є вирішальною в бойових умовах.
Цей досвід залишився зі мною як нагадування про те, що немає нічого неможливого, якщо ти віриш у себе і готовий долати виклики крок за кроком.
— Як сприймали Вас колеги-чоловіки під час навчання? Чи доводилося ламати стереотипи про жінок в армії?
— Я часто над цим замислювалася. Адже, на жаль, у суспільстві все ще існують стереотипи про роль жінок в армії. Проте цей досвід став для мене важливим етапом у подоланні упереджень та утвердженні себе як рівноправного члена команди.
На початку навчання я помітила, що деякі чоловіки ставилися до мене з певним скепсисом. В їхніх поглядах і коментарях інколи відчувалася недовіра. Наприклад, я чула запитання на кшталт: «А ти впевнена, що витримаєш цей курс?» або «Чи зможеш впоратися з фізичними навантаженнями?»
Такі моменти були для мене викликом. Замість того, щоб відповідати словами, я вирішила доводити свою професійність через дії. Під час тренувань я старалася викладатися на повну та чітко виконувати завдання.
З часом я помітила, що колеги-чоловіки почали ставитися до мене, як до рівноправного члена команди. Вони більше не сумнівалися в моїх можливостях і навіть почали звертатися за порадою або підтримкою.
Так, мені доводилося ламати стереотипи про жінок в армії. Але цей досвід зробив мене сильнішою.
— Що Ви порадите жінкам, які думають про військову службу, але вагаються?
— Таким жінкам важливо зрозуміти, що це не лише про фізичну силу, а й про силу духу, рішучість, відвагу та підтримку колег. Військова служба вимагає дисципліни, відповідальності та здатності приймати важливі рішення в умовах стресу.
Я розумію, що багато жінок можуть мати сумніви через стереотипи або страхи, пов’язані з труднощами, які можуть виникнути на службі. Але хочу підкреслити, що в армії є місце для кожного, незалежно від статі.
Моя порада: якщо ви відчуваєте в собі поклик до служби, не бійтеся спробувати. Ваша рішучість може стати важливою частиною того, щоб змінити уявлення про роль жінок в армії.
— На Вашу думку, що потрібно змінити в системі, щоб зробити армію більш інклюзивною для жінок?
— Для того, щоб жінки могли ефективно служити, потрібно звернути увагу на умови, які створюються для них у військових частинах. Це стосується створення окремих приміщень для гігієни, надання спеціального одягу та екіпіровки, що підходить для жінок. Такі зміни можуть значно покращити загальний досвід жінок на службі.
Для багатьох жінок важливо поєднувати військову службу з роллю матері або дружини. У цьому контексті важливо створювати програми підтримки для жінок, які мають дітей або сімейні обов’язки, зокрема, гнучкі графіки, можливості для відпусток. Це дозволить жінкам, які служать, не жертвувати сімейними цінностями на користь кар’єри.
— Як змінилося Ваше ставлення до себе після проходження військової підготовки?
— Це було не лише фізичне випробування, а й глибокий внутрішній процес. Однією з найбільших змін стало усвідомлення того, що я здатна на більше, ніж думала раніше. Я також навчилася бути більш терплячою до себе. В армії не завжди все виходить з першого разу, і це нормально. Важливо вміти приймати свої помилки, аналізувати їх і рухатися вперед. Це дозволило мені звільнитися від страху не досягти ідеалу і зрозуміти, що успіх — це не завжди миттєвий результат, а постійний процес самовдосконалення.
Навчання стало для мене неоціненним досвідом. Воно змінили не лише моє сприйняття військової служби, а й мою власну внутрішню силу. І тепер, коли обертаюся назад, я розумію, що цей шлях був одним із найважливіших у моєму житті.
— Чи плануєте Ви продовжувати навчання або кар’єру у військовій сфері?
— Так, я планую продовжувати свою військову кар’єру в галузі комунікацій. Як військовослужбовиця групи комунікацій Вінницького обласного ТЦК та СП, я розумію, наскільки важливо забезпечувати ефективну комунікацію, інформаційну підтримку та зв’язок між різними підрозділами, а також інформувати громадськість про важливі події та ініціативи. Це особливо важливо в умовах сучасних викликів, коли інформаційна війна має величезний вплив на хід подій.
— Яким Ви бачите майбутнє жінок в українській армії?
— За останні роки ми стали свідками значних змін у ставленні до жінок у військовій сфері. Жінки все більше інтегруються в різні підрозділи, займають важливі посади та активно беруть участь у бойових діях, що стало можливим завдяки змінам у законодавстві та розширенню можливостей для жінок у військовій службі.
Майбутнє жінок в армії — це не тільки про рівність можливостей, а й про визнання їхнього внеску в оборону країни. Я впевнена, що з кожним роком все більше жінок обиратимуть службу в армії, і це стане важливим фактором для зміцнення нашої національної безпеки. Ми, жінки, можемо бути не менш ефективними, ніж чоловіки, і маємо право брати участь у всіх сферах військової служби.
Читайте також, ветеран влаштував розважальний захід для дітей на Вінниччині.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото надані Катериною Губрій