В Україні було чимало радянських міфів і легенд про Другу світову війну. При цьому незручні для влади питання - замовчувалися.
Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів завідувач науково-дослідного відділу Другої світової війни Музею війни, кандидат історичних наук Олександр Білоус.
Як "насаджувались" радянські міфи в Україні
Експерт розповів, що раніше "було дуже багато радянських міфів про війну, легенд, навіть неіснуючих подій".
"
Їх культивували, вбивали кожному в голову. Ніби так все і було. На певному етапі починало розмиватися - де правда, а де міф. Незручні питання замовчувалися", - поділився він.
Тим часом прорахунків і злочинів радянської сторони в роки Другої світової війни - "якось наче й не було".
Чи позбулись цих міфів незалежні українці
За словами Білоуса, навіть після 1991 року (коли було схвалено Акт про Незалежність нашої держави) Україна перше десятиліття "продовжувала жити у світі радянської пам'яті".
"Так, дещо ми прибрали з підручників. Найбільш одіозні події чи імена", - визнав історик.
Водночас він зауважив, що
українці продовжували вірити:
- у Брестську фортецю (міфологізований образ героїчної оборони в 1941 році);
- у солдатів-панфіловців - вигадану історію про 28 героїв, які зупинили танки під Москвою (у 1948 році навіть військова прокуратура СРСР офіційно визнала її вигаданою журналістом, але влада вирішила не руйнувати міф і його продовжували просувати в підручниках, в кіно);
- в Олександра Матросова(солдата, який нібито закрив собою амбразуру);
- у Валю Котика (юного "піонера-героя") тощо.
Коли відбувся "злам пам'яті" про Другу світову війну
Історик повідомив, що своєрідний "злам цієї пам'яті про Другу світову" відбувся не в 1991 році й не у 2005 році (із приходом до влади третього президента України Віктора Ющенка).
"Навіть не у 2014 році - з початком російської війни проти України", - визнав Білоус.
За словами спеціаліста "він
більшою мірою почав відбуватися з широкомасштабним вторгненням".
"Певні моменти ми починали заперечувати і раніше. Але тільки тому, що нам починали їх дуже вже нав'язувати. І ми починали переосмислювати ті події", - поділився історик.
Якою була зворотня сторона партизанської війни
Білоус розповів також історію, яка "ходила" свого часу в наукових школах і була чимось на кшталт анекдоту.
"Приїжджає молодий історик-дослідник в далеке село шукати ветеранів, свідків Другої світової. Запитує у бабусі: "Бабцю, як ви жили в війну?" Вона відповідає: "Дякую, синку, добре. Партизанів у нас не було", - поділився він.
Тобто
там, де не було партизанів, війна для людей могла минати менш страшно, адже нацисти у відповідь на дії радянських партизанів часто влаштовували "каральні акції".
"Нам 50 років казали, що партизани - це народні месники, міфічні геракли, які поодинці воювали проти всієї окупаційної машини в Україні. Зараз ми вже можемо бачити зворотну сторону партизанської війни", - повідомив історик.
Він додав, що "в радянський час про це не говорили", але задачею партизанів було:
- або налаштувати місцеве населення проти окупантів;
- або налаштувати окупантів проти місцевого населення.
"І
коли окупаційна влада почне тотальний терор, тоді населення подумає, що треба вибирати з двох зол легше. Людей штовхали до думки: "Ну забрали в 30-ті роки в репресії двох дядьків із села. Але ж такого жаху не було. Хай краще "червоні повернуться", - пояснив експерт.
Скільки населених пунктів було спалено в Україні
Історик пригадав, як колись прочитав спогади одного з партизанських ватажків - Олександра Сабурова.
"Він описував один із партизанських боїв з німцями. Йшлося про бій в містечку Брагін. Мовляв, "ось ми зачепилися за край цього містечка, вже горить три хати, наші вже біжать рятувати". Тоді це сприймалося як щось нормальне. В більш зрілому віці я почав думати: мабуть, спалили не три хати, а третину міста. Але для чого ви його спалили", - поділився він.
Вщент було спалене також українське містечко Корюківка.
"Там залишилося кілька будівель, вижило кілька людей. Більш як 6,5 тисяч було вбито.
Чому Корюківку спалили й знищили? Бо за два дні до цього партизани там провели "господарську акцію". Прийшли, перебили окупаційний гарнізон, забрали на залізниці зброю й продукти та відійшли", - розповів Білоус.
Отже, "акція знищення містечка була акцією у відповідь на це".
"Скільки таких акцій у відповідь було по Україні на дії партизанів? Можемо лише здогадуватись", - додав експерт.
Він повідомив, що Український інститут національної пам'яті свого часу порахував:
за час німецько-радянської війни в Україні було спалено понад 700 населених пунктів.
"То чи варте взяття того Брагіна, та "господарська акція" в Корюківці, яка у майбутньому коштувала 6,5 тисяч людських життів?", - підсумував Білоус.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, які помилки влади 1990-х призвели до трагедії сьогодні.
Крім того, ми пояснювали, чому в СРСР "забули" про завершення Другої світової 2 вересня.
Читайте також, за що в СРСР відправляли до Сибіру на 10 років, а іншим - роздавали премії.
