Світ знав про мільйони смертей, але мовчав: чому Голодомор ігнорували на Заході
Світ знав про масову загибель українців під час Голодомору 1932-1933 років, але не зупинив трагедію.
Про те, чому міжнародна спільнота не відреагувала на злочини сталінського режиму, в інтерв'ю РБК-Україна розповів завідувач відділу дослідження геноциду Національного музею Голодомору-геноциду, доктор філософії з історії Михайло Костів.
"Інформацію мали. Просто не хотіли бачити"
За словами історика, твердження про повне приховування Голодомору - міф. У 1932-1933 роках у Великій Британії, США, Франції та інших країнах виходили публікації, які прямо говорили про масову загибель людей у Радянському Союзі.
"Якщо переглянути іноземну пресу того часу, інформації про Голодомор доволі багато. У західних країнах знали, що в Україні вмирають мільйони", - зазначає Костів.
Водночас СРСР вів власну інформаційну кампанію, наполягаючи, що ніякого голоду немає. Це створювало ефект "інформаційної війни".
Спроби допомоги, які СРСР відкидав
Першими реагувати почали українці на західноукраїнських землях - тодішній території Польщі та Румунії. Там створювали громадські комітети порятунку, збирали продукти й поширювали інформацію про трагедію.
Однак Радянський Союз заперечував сам факт голоду й офіційно жодної допомоги не приймав.
Надіслати продукти можна було лише приватно - через магазини мережі "Торгсин", доступні лише тим, хто мав родичів за кордоном.
Активістка Мілена Рудницька намагалася порушити питання Голодомору в Лізі Націй, однак міжнародна організація не ухвалила жодного рішення, здатного врятувати українців.
Хто говорив про Голодомор у Європі
Про трагедію також повідомляли європейські діячі:
- норвежець Йоган Людвіг Мовенкель,
- архієпископ Відня Теодор Інніцер,
- німецький політичний діяч Евальд Амменде, який у 1935 році видав одну з перших книг про Голодомор і писав у пресі про мільйони жертв.