Голодомор-геноцид: які регіони України постраждали найсильніше і що допомагало людям вижити

Голодомор 1932-1933 років - одна з найбільших трагедій в історії України. Він охопив усі регіони нашої країни (які входили тоді у склад СРСР), забрав мільйони життів і назавжди змінив українську націю. Про це в інтерв'ю для РБК-Україна розповів завідувач відділу дослідження геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів Національного музею Голодомору-геноциду, доктор філософії в галузі історії Михайло Костів. Специфіка Голодомору-геноциду в Україні Експерт нагадав, що впродовж 1921-1923 років і 1946 -1947 років - "був масовий штучний голод". А у 1932-1933 роках - Голодомор-геноцид. "Спільна риса цих трьох голодів - вина влади. Якби вона не вилучала у населення продукти, такої страшної смертності не було б", - зауважив Костів. Говорячи про відмінності цих періодів, науковець пояснив: "у 1921-1923-ті та 1946 -1947-ті певним "виправданням" для радянського режиму був період повоєнної розрухи". "Кліматичний фактор не був ключовим, бо засухи були циклічним явищем і в період до більшовиків селяни намагалися до них готуватися - робили запаси", - зауважив він. Тим часом "специфікою голоду 1921-1923-х було те, що радянський режим частково визнавав факт голоду". "Навіть у той час були доволі значними кампанії для збору допомоги для голодуючих. Щоправда, більше йшлося про територію Поволжя, незважаючи на те, що масштаби голоду, зокрема на півдні Україні, були схожими", - розповів Костів. Крім того, "під час голоду 1921-1923 рр. більшовики дозволили міжнародну продовольчу допомогу для голодуючих (організацій, які її надавали було декілька)". "Натомість у 1932-1933 рр. в СРСР заперечували факт голоду, що унеможливлювало і допомогу з-за кордону. Така ж ситуація була і в 1946-1947 роках", - поділився дослідник. Які регіони постраждали від Голодомору найбільше Костів повідомив, що у період голоду 1932-1933 років "найбільше постраждала частина України, яка віддавна славилася родючими ґрунтами" - Черкаська, Київська, Полтавська, Харківська області й Поділля. "Із тих документів, які я переглядав, можу виділити абсолютно страшні картини смертності від голоду, наприклад, на Черкащині, на півдні сучасної Київської області", - зауважив науковець. Багато в чому схожа картина була і на Півдні - у степових районах. "Тут через природні умови ще тяжче було дістати сурогати їжі, що, знову ж таки, призводило до масової смертності", - пояснив експерт. Тим часом у північних регіонах, на Поліссі (де більші площі займають ліси), смертність від голоду була дещо меншою. "Як одну з причин такої відмінності у рівні смертності дослідники вказують простішу доступність сурогатів, які можна було вживати в їжу: жолудів, каштанів тощо", - наголосив фахівець. Як українці рятувались від голоду та виживали За словами Костіва, виживання українців у період Голодомору "часто залежало від локальних умов". "Пригадується історія одного зі свідків про те, що його сім'я вижила завдяки жому, який можна було дістати на цукровому заводі", - поділився він. Дослідник розповів також, що у Донецькій області "люди, коли зрозуміли, що в них забирають всі харчі, йшли в міста працювати за пайок на промислових об'єктах і шахтах". Крім того, частина людей намагалась виїхати у Білорусь і Росію (у 1932 році це було ще можливо). "Є лист білоруських робітників до керівництва Комуністичної партії України, де вони пишуть, що не розуміють, що відбувається: українці мають таку родючу землю, але при цьому ходять по вокзалах і ринках білоруських міст й намагаються обміняти свої особисті речі на продукти", - повідомив експерт. Він зауважив, що вже у січні 1933 року в СРСР видали постанови, які "ізолювали територію голоду і не дозволяли українцям виїжджати в Росію, Білорусь чи інші країни". "Тоді кордон між Радянським Союзом і Польщею проходив по річці Збруч, із Румунією - по Дністру. Ці кордони СРСР пильно охороняли радянські прикордонники", - нагадав науковець. Проте одиницям усе ж таки вдавалося втекти з СРСР. "Й подекуди ці люди ставали джерелом інформації для матеріалів про голод, які виходили в іноземній пресі", - додав Костів. Наскільки поширеними були випадки канібалізму Згідно з інформацією фахівця, "дослідження цієї теми часто базуються на спогадах очевидців". "Хоча радянська система фіксувала такі випадки - щодо них відкривали кримінальні справи", - уточнив Костів. Він розповів, що в архівах Міністерства внутрішніх справ України збереглося понад тисячу справ про випадки канібалізму. Але в одній - могло йтися і про вбивства кількох людей. "Ще майже тисячу справ знищили в 1950-х роках. Архівісти кажуть, що є певна закономірність: збереглися ті справи, фігурантів яких засуджували на триваліші терміни покарання", - повідомив Костів. Він додав, що "є й інші джерела". "Наприклад, коли про випадки канібалізму районне керівництво доповідало обласному, далі - республіканському та керівництву КП(б)У. Так формувалися своєрідні звіти. На основі комплексного вивчення документів можемо говорити про кілька тисяч випадків канібалізму", - підсумував науковець. Нагадаємо, раніше ми розповідали, що понад 90% громадян визнають Голодомор геноцидом українського народу. Крім того, ми пояснювали, як Голодомор став для України травмою поколінь й чому важливо, аби світ визнав його геноцидом. Читайте також, які помилки влади 1990-х призвели до трагедії сьогодні.