Забуті фортеці Київщини, про які мовчать гіди: як виглядала невидима оборона столиці

На Київщині збереглися залишки оборонних споруд, про які більшість туристів навіть не здогадується. Це колишні городища, замкові платформи, вали та бастіони, що століттями тримали оборону від кочовиків, литовців, московитів і татарських набігів. Вони не потрапляють у туристичні буклети, не мають кас, сувенірних точок і гідів. Які фортеці Київщини приховують туристичні маршрути та екскурсоводи, розповідає РБК-Україна. Невидима оборонна система Київщини: як вона виглядала Якщо сьогодні Київська область сприймається як зона комфортного передмістя, то ще п'ять-сім століть тому це була буферна територія, вкрита десятками укріплень. Археологи зазначають, що Київщина мала густу мережу валів і городищ, що виконували роль "ланцюгової оборони". Більшість цих точок не відновлені, не музеєфіковані й навіть не промарковані на картах. Саме через це вони лишаються маловідомими, хоча їх історична цінність - дуже висока. Білгород (на місці сучасної Білогородки) Білгород ототожнюють із літописним центром Київської Русі, який був ключовим західним щитом столиці. На території Білогородки досі проглядаються залишки гігантського валу - до 10-12 метрів заввишки в окремих місцях. Це один із наймасштабніших оборонних комплексів регіону, хоч і повністю відсутній у туристичних путівниках. Сегменти стародавніх земляних укріплень досі видно в районі річки Ірпінь. Білгород був не просто фортецею, а цілим укріпленим містом з власною адміністрацією, ремісничими районами та складною системою валів.

Городище літописного міста Білгорода (фото: Вікіпедія) Городище Княжа Гора біля Трипілля Поблизу Трипілля височіє Княжа Гора - одне з найбільш багатошарових укріплень Київщини. Тут виявлено культурні горизонти від трипільців до Русі. Вал городища має характерну форму, а стратегічне розташування на дніпровських терасах робило його природною фортецею. Це місце унікальне тим, що стояло на перетині торгівельних шляхів та контролювало частину Дніпровського шляху з варяг у греки. Попри цінність, туристична інфраструктура майже відсутня - лиш стежки та кілька локальних інформаційних табличок.

Дитинець давньоруського Родня на діорамі (фото: Вікіпедія) Стародавня фортеця у Витачеві Витачів часто згадують через його панорами, але мало хто знає, що це місце було важливим оборонним вузлом. На Монастирищі та Княжому городищі збереглися вали, що свідчать про укріплену структуру поселення. Археологи фіксують тут сліди княжих укріплень 10-12 століть. З пагорбів відкривається стратегічний огляд на меандри Дніпра - саме це робило Витачів форпостом для контролю переправ та наближення ворога з півдня.

Городище літописного міста Святополча, село Витачів (фото: Вікіпедія) Васильківська фортеця 18-19 століття У центрі Василькова лежать залишки фортеці, яка свого часу була ключовою складовою оборонного кільця навколо Києва. Її бастіони, каземати та земляні рови частково збереглись, але містяни часто сприймають їх як "дивні пагорби". Фортеця використовувалася під час різних військових кампаній Російської імперії та мала складну структуру бастіонів. Сьогодні місце перебуває у стані повільного руйнування через забудову та відсутність реставрації. У гідах воно згадується побіжно, хоча потенціал пам’ятки - значно вищий.

Васильківська фортеця (фото: Вікіпедія) Остерське городище (історична Київська земля) Хоча нині Остер адміністративно віднесений до Чернігівщини, історично ця земля входила до київської оборонної зони. Тут зберігся унікальний фрагмент валів давньоруського дитинця та залишки оборонної структури поруч із Юрієвою (Юр’ївською) церквою 12 століття. Комплекс є одним з небагатьох прикладів міксу укріплень і монументальної архітектури Київської Русі.

Сучасний вигляд дитинця Городця Остерського (фото: Вікіпедія) Вас також може зацікавити:

• Як палац Туркулів-Комелло став символом романтичності та неоготизму
• Як живуть люди у найвіддаленішому селі України
• Де можна відпочити у Карпатах крім Буковелю взимку

Для написання цього матеріалу були використані такі джерела: Вікіпедія, Інститут археології НАН України, Старовинні карти.