Машини на дровах: чому ми досі не їздимо на паромобілях
- Паромобіль - це транспортний засіб, що рухається завдяки власній паровій машині. Обертовий момент передається на колеса від циліндра, який штовхає пар високого тиску;
- Газогенераторний автомобіль має під капотом звичайний бензиновий двигун внутрішнього згорання, який споживає горючий газ, вироблений з дров у власному газогенераторі на борту.
Фото: Stanley 1923 року випуску - парові легковики зовні не відрізнялись від бензинових (wikipedia.com)
Паромобілі: коротка історія
Паровики працюють завдяки котлу, що перетворює воду на пару і приводить у рух парову машину, фактично роблячи автомобіль мініатюрним паровозом. Паромобілі були поширені у XIX - на початку XX століття, тоді вони реально конкурували з бензиновими авто та електромобілями.
На рубежі XX століття майже половина всіх автомобілів у США працювала на парових двигунах. Легкові моделі випускалися аж до кінця 1920-х, а вантажні - навіть до 1950-х років, зокрема, у Великій Британії.
Машини-газгени
Газогенераторні машини мають спеціальний генератор, у якому деревина згоряє з утворенням генераторного газу - суміші чадного газу, водню та метану. А вже цей газ подається у звичайний двигун внутрішнього згоряння замість бензину.
Машини з газовими генераторами активно використовувалися у багатьох країнах під час воєнного дефіциту пального у 1930-1940-х роках. Проте обидві технології згодом поступилися сучасним двигунам через низку причин.
Фото: Sentinel VBT - подібні парові вантажівки експлуатувались у Великій Британії ще у 1950-ті (wikipedia.com)
Парові машини на дорогах
Транспорт із паровим двигуном - від карет і омнібусів до діліжансів - почав з’являтися у другій половині XIX століття, ще задовго до того, як винайшли автомобіль на бензині. У сфері комерційних перевезень парові тягачі та вантажівки почали використовуватися вже з 1890 року, коли бензинові авто були лише невеликими кустарними візками на чотири місця. На той час існувало понад півтори сотні марок парових вантажівок.
Переваги та недоліки машин на дровах
Газогенераторні автомобілі створювались завдяки їхній єдиній перевазі - можливості їздити без нафтового палива, виключно на доступних дровах. Відповідно, і мінусів у газгенів небагато – наявність громіздкого генератора, падіння потужності двигуна і потреба щодня вичищати топку генератора від золи.
І зовсім інша історія - з паровими автомобілями.
Переваги парових машин:
- проста конструкція двигуна;
- не потрібна складна коробка передач;
- виробництво не потребує високих технологій;
- високі характеристики силового агрегата – широкий діапазон потужності і обертового моменту;
- комфортна тиха робота;
- довгий термін служби;
- можливість використовувати різні види палива - від дров і вугілля до мазуту чи гасу.
- більша вага;
- громіздка силова установка, що складалася з котла та парової машини;
- тривалий запуск після простою (5-15 хвилин);
- додаткові витрати води - кілька літрів на кожні 100 км.
Фото: автобус Stanley - колись такі ходили на маршрутах нарівні з бензиновими (wikipedia.org)
Чому ми не їздимо на паромобілях сьогодні
Суто з технічної точки зору, газогенератори в наш час особливого сенсу не мають. Але парові автомобілі за певних умов знайшли б своє місце на ринку.
Тим більше що сучасні технології вирішили кілька серйозних проблем паровиків. Зокрема, вони стали зручними при заправці і більш ефективними, бо їх можна заправляти рідким пальним на кшталт гасу. А час розігріву після тривалої стоянки скорочено до кількох хвилин.
Проте, причини для відмови від парових автомобілів є, і вони вагомі:
- Масивність парового силового агрегата - парового котла укупі з паровою машиною.
- Відсутність сервісної мережі та інфраструктури для заправки дровами, вугіллям, гасом, водою.
- Зручність. Дров’яні та вугільні версії паромобілів таки вимагають більш тривалого прогріву, ніж сучасні бензинові/дизельні авто.