Відчуття, що майбутнє "наближається занадто швидко", знайоме кожному. Чому це відбувається, як зберегти себе в епоху постійних змін та навчитися жити в невизначеності без втрати контролю?
Про це розповіла для РБК-Україна психологиня платформи Betobee та психоедукаторка Анастасія Бикова.
Більше цікавого: "Не пишіть мені": чому з'являється втома від людей і як не збожеволіти від спілкування
Чому здається, що майбутнє летить занадто швидко
Відчуття прискореного часу - це не ілюзія. Технологічний розвиток справді відбувається набагато швидше, ніж у наших предків до науково-технічної революції. Але є й інший фактор - наша психіка.
"Технологічний розвиток дійсно відбувається дуже швидко, що змінює наш побут і життя в цілому, а цей темп набагато швидший ніж умовно у наших предків до науково-технічної революції.
Інформаційне перевантаження і невизначеність дають ефект завмирання. Життя перетворюється на "день сурка" в режимі виживання", - пояснює психологиня Анастасія Бикова.
Коли через загрози та рутинність життя тече від ранку до ранку, час стає ніби плинним у днях - але швидкоплинним, коли йдеться про роки.
Це може бути навіть несвідома стратегія:
швидше пережити цей час, бо десь далі має стати легше.
Втрата контролю та ілюзія швидкості
Невизначеність стала рутиною. З'явилося загострене відчуття втрати контролю, хоча нашому мозку важлива передбачуваність.
Виникає враження, ніби багато чого йде саме по собі, що важко передбачити. Тому те, що трапляється і те, що чекає в майбутньому, ніби "налітає" і відбувається дуже швидко.
Що відбувається з нашою ідентичністю
Раніше ролі були більш зрозумілими та лінійними. Зараз через динамічні зміни уявлень про все - вони стають пластичними.
"Ключ в адаптивності. Легко втратити відчуття цілісності, спираючись на зовнішні обставини. Важливо мати внутрішні опори", - наголошує Бикова.
Психологиня радить задавати собі питання:
- Які мої цінності?
- Які мої принципи?
- Що для мене важливо?
Але варто пам'ятати: цінності та принципи теж можуть змінюватися. Тому корисно робити собі "чекап" час від часу для кращого пізнання себе.
Цілісність - це узгодженість між "що я роблю" і "що для мене має сенс".
Як тренувати психологічну гнучкість
Анастасія Бикова виділяє три рівні, на яких можна усвідомлювати те, що відбувається, і що з цим робити.
Когнітивний рівень
Вміння тримати кілька сценаріїв розвитку подій. Вмикати критичне мислення, а не сліпо слідувати єдиному "правильному" сценарію.
"Ми можемо поставити щось під сумнів і обрати нову відповідь, яка більше відповідає реальності й мені теперішньому", - пояснює психологиня.
Екзистенційний рівень
Здатність витримувати невизначеність як частину життя. Прийняття того, що ми не можемо все передбачити та проконтролювати, але можемо обирати свою позицію.
Це також про контакт із власними сенсами: не лише "чого я хочу досягти", а
"для чого мені це".
Емоційний рівень
З майбутнім частіше пов'язують тривогу до невизначеності - що саме нас там очікує.
Важлива навичка:
- маркувати тривогу
- вміти регулювати тривожність
- відділяти, де ми спираємося на факти, а де поринули в уяву
"Важливо розрізняти: де ми раціонально 'тривожимося', щоб у майбутньому було безпечніше, а де страх перекриває реальність".
Більше цікавого: Коли тривога маскується під голод: чому під час стресу хочеться їсти
Страх перед майбутнім: слабкість чи виживання
Страх - це механізм виживання. Це абсолютно нормально, коли він провокує тривожні дії, які насправді допомагають: готуватися, планувати, бути пильними.
"Справа не в самому страхові, а в його масштабах, якщо ми перестаємо спиратися на факти й починаємо будувати сценарії, де найгірше є єдиним можливим варіантом - це маркер катастрофізації", - каже Бикова.
Як відрізнити здорову тривогу від катастрофізації:
Здорова тривога:
- спирається на факти
- мотивує до дій
- допомагає підготуватися
Катастрофізація:
- будує сценарії, де найгірше - єдиний можливий варіант
- перестає спиратися на реальність
- паралізує
Як планувати в умовах невизначеності
Щоб планування мало сенс, варто переглянути лінійне планування і перейти до планування, де фокусом буде
напрямок, а не конкретний маршрут.
Анастасія Бикова пропонує метафору онлайн-карт:
"Коли їдемо, ми ставимо адресу, куди хочемо доїхати. Ще не знаємо, де може виникнути затор чи ремонт. Можливо, доведеться вийти трохи далі й дійти пішки - але ми все одно будемо в очікуваній зоні".
Якщо планувати конкретну дорогу, час, маршрут, не враховуючи змін - сили витрачаються даремно.
А якщо враховувати всі варіанти - від пробитої шини до прибуття інопланетян - це вже не адаптивність, а
тривожність, замаскована під надмірну підготовку.
Технології та людяність
Якщо алгоритми приймають рішення швидше за нас, що залишається простором відповідальності й свободи людини?
Психологиня ділиться метафорою з мережі:
"Перший слід, який залишали люди про себе - це відбитки рук на скелях. Найпростіший спосіб заявити про себе. А те, що найважче вдавалося штучному інтелекту спочатку - це правильно зобразити саме руки".
Звісно, зараз ШІ розвинувся, і це вже не проблема. Але важлива сама метафора.
Машини залишаються машинами в руках людей. Машина приймає рішення на основі даних. Людина - ще й на основі сенсу, відповідальності, емпатії.
Що навпаки підкреслює людяність.
Відчуття прискореного часу та втрати контролю - нормальна реакція на об'єктивні зміни та інформаційне перевантаження.
Щоб зберегти себе:
- Будуйте внутрішні опори через усвідомлення своїх цінностей
- Тренуйте гнучкість на трьох рівнях: когнітивному, екзистенційному, емоційному
- Відрізняйте здорову тривогу від катастрофізації
- Плануйте напрямок, а не жорсткий маршрут
- Пам'ятайте: машини приймають рішення на основі даних, люди - на основі сенсу
Цілісність - це не незмінність. Це узгодженість між тим, що ви робите, і тим, що для вас має сенс.
Вас може це зацікавити:
- "Особлива" втома українців: чому ми виснажені цілодобово і що з цим робити
