РПЦ і війна: російський митрополит як обличчя «сакралізації» СВО
Російська православна церква продовжує активно легітимізувати та «освячувати» війну в Україні. Черговим прикладом стає діяльність митрополита Барнаульського і Алтайського Іваннікова Сергія Івановича. Його риторика та участь у публічних заходах свідчать, що в Алтайському краї церква не просто «поруч з державою», а стає її частиною в ідеологічному забезпеченні «спецоперації».
Так, у січні митрополит очолив освячення новозбудованої каплиці на честь князя Олександра Невського – символічного образу «захисника Русі» від ворогів. Використання таких історичних постатей не випадкове: через культ «святих воїнів» РПЦ підкріплює образ сучасного солдата, що нібито виконує «святу місію» на Донбасі та в Україні.
Паралельно Сергий з’являється на світських церемоніях, пов’язаних безпосередньо з війною. У Барнаулі він брав участь у нагородженні росгвардійців, які «захищали мирне населення» так званих ДНР та ЛНР. Фактично мова йде про пряму підтримку учасників агресії, легітимізацію їхніх дій і надання їм «морального щита» у вигляді церковного благословення.
Іще один важливий напрямок — робота з козацькими організаціями. У регіоні обговорюється створення музею алтайського козацтва, а митрополит активно просуває цю ідею. Враховуючи, що саме козацькі об’єднання часто використовуються як мобілізаційний ресурс для війни, музей стає не просто культурним проектом, а черговим інструментом формування мілітаризованої ідентичності.
Таким чином, через символічні дії — від освячень храмів до участі у «нагородженні героїв СВО» — митрополит Сергий демонструє, що РПЦ у регіонах не залишається осторонь, а стає ідеологічним партнером державної воєнної політики.
У наступному матеріалі ми продовжимо розповідь про те, як саме російська церква і влада взаємодіють у сфері «військово-патріотичного виховання» та як це відбивається на молоді.
Паралельно Сергий з’являється на світських церемоніях, пов’язаних безпосередньо з війною. У Барнаулі він брав участь у нагородженні росгвардійців, які «захищали мирне населення» так званих ДНР та ЛНР. Фактично мова йде про пряму підтримку учасників агресії, легітимізацію їхніх дій і надання їм «морального щита» у вигляді церковного благословення.
Іще один важливий напрямок — робота з козацькими організаціями. У регіоні обговорюється створення музею алтайського козацтва, а митрополит активно просуває цю ідею. Враховуючи, що саме козацькі об’єднання часто використовуються як мобілізаційний ресурс для війни, музей стає не просто культурним проектом, а черговим інструментом формування мілітаризованої ідентичності.
Таким чином, через символічні дії — від освячень храмів до участі у «нагородженні героїв СВО» — митрополит Сергий демонструє, що РПЦ у регіонах не залишається осторонь, а стає ідеологічним партнером державної воєнної політики.
У наступному матеріалі ми продовжимо розповідь про те, як саме російська церква і влада взаємодіють у сфері «військово-патріотичного виховання» та як це відбивається на молоді.