Крізь АТО та повномасштабне вторгнення: бойовий шлях вінницької родини нацгвардійців
Історія їхнього кохання гідна стати сюжетом для фільму: почуття з першого погляду, довгі кілометри заради коротких зустрічей та спільний вибір – захищати Батьківщину. Вона пройшла шлях від таємного підписання контракту до участі в Антитерористичній операції, а він став на захист країни ще у 2014-му. Разом вони пройшли через розлуки, війну та випробування, які лише зміцнили їхню родину.
Цією зворушливою історією поділилась військова частина 3008 Національної гвардії України.
Сьогодні старший лейтенант Юрій Вовк, заступник командира роти по роботі з особовим складом, та старша сержантка Вікторія Вовк, санінструктор-дезінфектор, служать в одному вінницькому підрозділі. Разом вони виховують 7-річну Крістіну та 2-річного Артема. Знайомство пари відбулося у цій же частині у 2017 році: він тоді був начальником варти, а вона – фельдшером.
Юрій згадує початок стосунків із посмішкою:
«Я завжди був десь поряд, і знаходив причину зайти. Пам’ятаю першу зустріч, яка вона красива йшла повз. Тільки прийшла до нас на службу. Й іскра з’явилася одразу».
Сама ж Вікторія спочатку не розглядала колегу як майбутнього чоловіка:
«Друг і друг. Я взагалі не планувала нічого серйозного».
Проте Юрій виявився наполегливим. Коли Вікторія поїхала у відпустку за сотню кілометрів, він вирушив за нею, аби просто випити кави.
«Я поставив собі ціль, я зрозумів одразу, що Вікторія – це не просто симпатія, це іскра яка переросте у велике кохання», – каже Юрій.
Його щирість підкорила Вікторію, і вже за чотири місяці пара вирішила одружитися. Дату обрали символічну – День закоханих.
«Я спеціально вибрала дату, щоб він завжди пам’ятав», – жартує вона.
Військовий шлях обох був свідомим. Юрій, продовжуючи справу батька-десантника, пішов служити у 2014 році та брав участь у обороні Маріуполя. Вікторія ж підписала контракт у 2016-му, згодом стала інструктором з такмеду і у 2021 році вирушила в зону АТО.
«Я хотіла бути корисною. Я знала, що можу більше і відчувала, що це моє. Далі стала інструктором з тактичної медицини, навчала гвардійців рятувати життя. І коли з’явилася можливість поїхати в район виконання бойових завдань – поїхала. Це був 2021 рік, чоловік підтримав», – ділиться Вікторія.
«Важко було, адже донці тоді було 3 роки. Але я була впевнена у чоловікові».
Юрій наголошує на своїй беззаперечній довірі до дружини:
«Вона в мене розумна, сильна, я їй довіряю і впевнений у ній. Більше того, вона там була не сама, а з побратимами, які завжди підтримають у будь-який момент».
Повномасштабне вторгнення змусило родину приймати миттєві рішення.
«Нам сказали з’явитися у полку, ми зібралися, взяли доцю, бо не було на кого лишити, й швидко поїхали. Потім передали її батькам. Було важко, були певні розлуки, бо в кожного різні завдання і не завжди в одному місці, але ми з усім впоралися, бо підтримували і розуміли один одного, адже ми обоє військовослужбовці», – розповідає Вікторія.
Війна змінила їхнє сприйняття часу. За словами Юрія:
«Війна навчила нас цінувати кожну хвилину. Кожен день разом – це вже подарунок, кожна розмова – важлива».
Вони не пояснюють одне одному очевидного – вони це проживають разом.
«Не кожен чоловік спокійно відпустить дружину у відрядження з колективом військових. Але я впевнений у дружині. І знаю наших гвардійців – це люди з честю», – каже Юрій.
«Не кожна жінка погодиться їхати з дитиною під ракетний обстріл у військову частину. Але я знаю свій обов'язок і я впевнена у Юрію, він моя підтримка, опора і впевненість у майбутньому», – додає Вікторія.
Секрет їхньої міцної родини – у вмінні розмовляти та повазі до служби. Якщо у них вихідний, вони проводять його виключно разом. На службі це розуміють і намагаються не ставити подружжя в наряди одночасно.
«Звісно, у нас виникають якісь суперечки, як і в кожній сім’ї, але немає криків чи довгих образ. Адже ми кохаємо один одного і вміємо спокійно говорити, пояснювати думки та емоції, вміємо розбиратися, ми ж одна команда і завжди маємо бути разом», – зазначає Вікторія.
Зараз родина мріє про перемогу та затишне власне житло.
«У нас немає такого, щоб кудись поїхав відпочивати, а дружина вдома. Якщо їй не виходить по службі, то і я нікуди не їду. Нам класно разом, разом із дітками й ми це цінуємо. На службі теж є розуміння, нас не ставлять одночасно у добові наряди, по черзі, щоб мали змогу з дітьми бути. Війна принесла усім нам багато горя, але й навчила жити, цінувати те, що маємо, цінувати один одного. Сьогодні ми мріємо, як і всі українці, лише про одне – щоб наші діти жили в мирній Україні, в сильній, тому ми тут у Національній гвардії України й пишаємося цим. А ще мріємо про власне помешкання, де б наша любов квітнула», – підсумовує Юрій Вовк.
