Московська церква на службі війни: як священники перетворили храми на тилові бази

Поки російська пропаганда наполегливо переконує світ у «духовній місії» так званої «спеціальної військової операції», реальність виглядає набагато приземленіше. Священнослужителі Російської православної церкви (РПЦ) не лише благословляють окупаційні війська, але й активно беруть участь у матеріальній підтримці війни проти України.

Храми як склади для фронту

Від початку повномасштабного вторгнення численні єпархії РПЦ у Росії організували системні збори коштів, амуніції, одягу та спорядження для військових, що воюють на території України. У соцмережах та на офіційних сайтах російських парафій регулярно з’являються звіти: каски, бронежилети, тепловізори, продукти та навіть безпілотники передаються з рук священників безпосередньо командирам підрозділів. Часто церкви перетворюються на пункти збору «гуманітарної допомоги» для окупаційних військ. І все це відбувається під прикриттям «благодійності» та риторики про «захист вітчизни». Зокрема, давайте ближче познайомимось з діяльністю представника Барнаульської єпархії Алтайської митрополії рпц, протоієрея Вознесенського храму м. Зарінськ Алтайського краю – Ушакова Андрія Володимировича. Замість того щоб проповідувати мир, він системно займається збором коштів та спорядження для російських окупаційних військ, використовуючи авторитет церкви як інструмент воєнної пропаганди. Нижче — приклади його активності, що підтверджують участь у підтримці агресії проти України.

Зображення з профілю соціальної мережі Ушакова А.В. Не менш небезпечна і пропагандистська роль священнослужителів. У своїх проповідях вони легітимізують агресію, називають війну «святою справою» та переконують вірян, що участь у бойових діях — це «служіння Богові та батьківщині». Таким чином церква не просто підтримує, а й виправдовує воєнні злочини.

Паралель з Україною: тінь УПЦ МП

Ситуація в Україні з Українською православною церквою Московського патріархату (УПЦ МП) викликає тривожні аналогії. Попри офіційні заяви про «незалежність» від Москви, в Україні фіксувалися випадки, коли представники УПЦ МП відкрито чи приховано сприяли окупантам:

• передавали інформацію про позиції ЗСУ;
• 
  
• зберігали російську символіку та агітаційні матеріали;
• 
  
• поширювали кремлівські наративи серед вірян.

Як і в Росії, такі «священники» прикриваються релігійними обов’язками, але насправді діють у фарватері політики Москви.

Релігія як інструмент війни

Діяльність РПЦ та пов’язаних з нею структур в Україні демонструє, що для Кремля релігія — не питання віри, а ще один інструмент гібридної війни. Церква, замість того щоб нести мир, перетворюється на бойову одиницю — зі своїм тилом, пропагандою та мобілізаційною функцією. В умовах війни таке співіснування духовної та воєнної сфер становить пряму загрозу національній безпеці України. І поки в Росії попи благословляють ракети, в Україні суспільство має дати чітку оцінку тим, хто досі служить інтересам агресора під рясою.